СБП. Дни Мошиаха! 15 Швата 5785 г., пятый день недели Итро | 2025-02-13 06:25

15 Швата — новый год деревьев

15 Швата:   Новый год деревьев15 Швата: Новый год деревьев
Необходимо брать пример с дерева и постоянно растиБрать пример с дерева и постоянно расти
Когда не надо обращать внимание на чувства?Когда не надо обращать внимание на чувства?
Выступление Ребе в канун «Нового года деревьев» (1992)Выступление Ребе в канун «Нового года деревьев» (1992)

Суд Істини та Милосердя («Бад Кодеш»)

Пропонуємо вам вперше виконаний переклад послання Мітелер Ребе «Бад Кодеш» («Плаття зі священного» — див. «Ваїкра» 16:4) українською мовою. Це єдиний текст у хасидизмі, написаний для неєвреїв.

Переклад:Ростислав П. 07.07.2024 0 579 мин.

Пропонуємо вам вперше виконаний переклад послання Мітелер Ребе «Бад Кодеш» («Плаття зі священного» — див. «Ваїкра» 16:4) українською мовою. Це єдиний текст у хасидизмі, написаний для неєвреїв.

Дане послання Мітелер Ребе написав під час свого ув'язнення в році 5587 (1827) генерал-губернатору Вітебської губернії князю Миколі Миколайовичу Хованському у зв'язку з багатьма звинуваченнями та наклепами, спрямованими проти нього антирелігійними угрупованнями. Зміст цього послання грунтується на ідеях каббали, як вони пояснюються в хасидизмі ХАБАДу. Послання звернене до освіченого та філософськи налаштованого неєврея; воно пояснює основні ідеї іудаїзму та єврейської містики.

У цьому посланні Мітелер Ребе пояснює, як Божественна влада належить земним владикам і передається їхнім заступникам, яких вони призначають. Цей Божественний вплив дає владикам — і, отже, їхнім заступникам — можливість правити справедливо, щоб не піддаватися впливу своїх емоцій, але натомість використати Божественні атрибути істини та милосердя, які диктують їхні рішення. У зв'язку з цим він звертається до генерал-губернатора із проханням звільнити його від висунутих проти нього звинувачень.

Передмова

яку написав Любавицький Ребе ШЛІТА до першого випуску нового видання «Бад Кодеш» 5707 року:

До 10 Кислева, дня, коли 120 років тому Мітелер Ребе (син Алтер Ребе, автора книг «Танія» та «Шулхан Арух») вийшов на волю з тюремного ув'язнення в місті Вітебськ, ми видаємо у відкоригованому виданні текст прохання, котре (Мітелер Ребе) адресував голові Вітебської губернії, генерал-губернатору Хованському, де містяться слова «саме вашого правосуддя я бажаю, бо ваші очі, безсумнівно, побачать пряме, більш ніж це зробив би хтось із міністрів або суддів, щоб усунути від мене хибних обвинувачів», і побудував свою аргументацію на поясненнях та роз'ясненнях, які зробив Алтер Ребе під час свого ув'язнення у Петербурзі.

У ряді видань дане прохання приписується авторству Алтер Ребе, при тому, що є думка, згідно якої слова на початку викладу «пан наш учитель і Ребе» відносяться до Магіда з Межирича (відповідно версії та рукопису 5622 року, оскільки в рукописі 5595 року містяться слова «пане мій, батько, вчитель і Ребе»), а у вступній частині слова «перед імператором Павлом» відсутні. Однак, якщо припустити, що автентична саме ця версія, довелося б сказати, що неавтентичні всі інші, в яких містяться ці слова, і більше того, дане прохання адресоване чиновнику, якому даровано його величністю імператором майже десята частина всіх йому підвладних земель, а ці слова стосуються саме висновку Мітелер Ребе, рішення у справі якого залежало від керівника Вітебської губернії, і вони не мають стосунку до ув'язнення Алтер Ребе, котрого утримували під арештом у столиці, і рішення у справі якого залежало від сенату, міністра та імператора.

Очевидно, до цієї помилки призвело те, що зміст перших розділів (прохання) ґрунтується на словах Алтер Ребе, які він написав, перебуваючи в Петербурзі; як і у випадку з рештою виступів Мітелер Ребе, неможливо простежити, наскільки точно дотримані оригінальні формулювання Алтер Ребе.

***

Мітелер Ребе написав це прохання через зроблені проти нього наклепи. А оскільки його оббрехали наприкінці місяця Тишрей 5587 року і відразу перевели до міста Вітебськ, це прохання було зроблено до того, як його звільнили з ув'язнення (див. про це додатково в додатку).

На підставі вищесказаного можна сказати, що прохання було зроблено в місяці Хешван або на початку місяця Кислев 5587, у місті Вітебськ.

Текст цього прохання було надруковано кілька разів разом із листом Алтер Ребе на тему його виходу на волю, а також коментарем на сувій Рут, адресованим його учню р. Аарону Леві Горовицю із Старосілля. Усі три дані праці були озмістовані однією назвою — «Бад Кодеш».

Хто дав їм таку назву і чим ця людина керувалася, мені з'ясувати не вдалося. Очевидно, це зробив перший видавець з тільки йому зрозумілих причин, оскільки у низці збірок рукописів, до яких входить ця праця, він не має окремої назви. Тим не менш, так як за цим проханням вже закріпилася дана назва, під нею вирішили випустити її і ми.

Дане видання було підготовлено на підставі звіряння двох рукописів — 5595 та 5622 років.

Тільки очевидні помилки були виправлені на підставі надрукованої версії «Бад Кодеш», яка ґрунтується на іншому рукописі, хоча сама містить чималу кількість помилок і неточностей.

У випадках, коли існували дві версії тексту, щодо яких неможливо було визначити, яка з них більш точна, друга версія була вказана внизу сторінки (а не в самому тексті, щоб не спантеличувати читача).

Підрозподіл на розділи в цьому виданні здійснено відповідно до рукопису 5595 року, з однією невеликою зміною (яка властива саме цьому рукопису, а саме, в ній) вступні слова «Перед тим, як викласти свої слова» не винесені окремо, а є початком (частиною) першого розділу.

* * *

Крім самого тексту прохання це видання включає:

1. На самому початку — запис із щоденника Ребе РАЯЦа як вступ.

2. Уривок з другої частини книги «Бейт Ребе», де йдеться про ув'язнення Мітелер Ребе.

3. Примітки, альтернативні версії тексту та пояснювальні коментарі внизу сторінки.

4. Наприкінці — короткий опис рукописів та друкованих видань, а також таблиця, яка містить помилки, що змінюють зміст тексту, котрі були присутні в попередніх виданнях.

Менахем Шнеєрсон

10 Кислева 5707, Бруклін.

Введення (із щоденника Ребе РАЯЦа)

[Цей запис із щоденника надруковано також у збірнику «а-Томім», ч. 2. Ребе, про якого у цьому записі йдеться — Мітелер Ребе].

Вірцбург, четвертий день тижня (середа), коли читають розділ Тори «Ваїшлах», 11 Кислева 5667

(Розповідь хасида р. Ішайї Меклера з Вітебська, батько якого був хасидом Мітелер Ребе, брав участь у подіях тих днів і знав деталі наклепу).

Незважаючи на те, що члени сім'ї з боку матері Мітелер Ребе були шанованими людьми у Вітебську завдяки своїм пізнанням у Торі та добрим справам завдяки своєму багатству, при цьому вони були великими противниками (хасидизму) і виявляли зарозумілість та заздрість щодо Мітелер Ребе. Також, у цих родичів було до нього упереджене ставлення через небажання Мітелер Ребе утворити з їхніми представниками шлюбний союз, незважаючи на великі суми, які йому пропонували як посаг.

Тому, коли їм попалася безбожна людина зі Шклова (як розповідається в книзі «Бейт Ребе»), вони використали її зі своєю метою, маючи зв'язки із сім'єю генерал-губернатора Вітебська.

У другу ніч святкових буднів Суккот ми знаходилися в суцці р. Бераха і відчували велику радість у зв'язку із святкуванням виливу води. Посеред свята прийшов р. Симха-Зеліг і розповів, що коли він був на іншому березі річки, то йому стало відомо про наклеп на Мітелер Ребе. Коли ми це почули, то збентежилися і відмовлялися вірити. Однак, через два дні, ця інформація підтвердилася.

У Шміні-Ацерет, який припав на понеділок, ми зустрілися з секретарем генерал-губернатора і він повідомив нам, що в четвер усі необхідні папери, пов'язані з розслідуванням справи, будуть у розпорядженні генерал-губернатора.

У четвер стало відомо, що генерал-губернатор ухвалив рішення викликати Мітелер Ребе до Вітебська, і тоді п'ятеро людей нашого кола пішли з метою домогтися того, щоб Ребе не конвоювали як арештанта, але послали уповноважених чиновників, щоб повідомити Ребе про необхідність прибути до Вітебська. У цьому проханні брали участь і деякі поважні (неєврейські) землевласники.

Чутка про наклеп швидко поширилася навколишніми містами і селами, а також селами неєврейськими, бо Мітелер Ребе там був у пошані, і по відношенню️ до його імені люди відчували трепет. Внаслідок вищезгаданих подій усі ці землі охопив переполох.

Коли стало відомо про те, що в суботу були відправлені люди з дорученням доставити Мітелер Ребе до Вітебська, члени наших громад вирішили зустріти Ребе і вирушили вранці в неділю тижня, коли читають розділ Тори «Ноах». О другій годині після полудня ми прибули в готель у Кашині, де знаходився р. Аарон-Цві молочник, на відстані двадцяти верст від Вітебська. Там ми підготувалися до приїзду Мітелер Ребе.

До вечора прибув Єрухам-Ісраель — один із посланців, яких ми відправили в Любавичі, щоб він передав всю інформацію, котру ми мали. Він повернувся з метою розповісти нам про те, що відбувалося в Любавичах.

Він розповів нам, що цієї суботи Мітелер Ребе дотримувався свого звичайного порядку щодо проголошення слів хасидизму, і робив це як і в інші суботи року. Також він нам розповів, що цієї суботи зібралося кілька сотень гостей з прилеглих міст, оскільки на той момент вже було відомо про наклеп на Мітелер Ребе. Деякі також знали про приїзд Габріель-Яакова — посланця, якого ми відправили в четвер уночі з повідомленням про те, що генерал-губернатор прийняв рішення викликати Мітелер Ребе до Вітебська, а також про те, що шановним людям з наших кіл вдалося досягти того, щоб процес прибуття Ребе до Вітебська відбувався відповідним до його статусу чином.

До вечора стало відомо про те, що в місто прибули високопосадовці, і з настанням ночі вони відвідали будинок Мітелер Ребе, пробувши там близько години.

Через перекладача вони з великою повагою поспілкувалися з Ребе протягом кількох хвилин і повідомили йому про необхідність вирушити разом з ними до генерал-губернатора у Вітебськ, надавши йому право обрати спосіб поїздки, щоб вона не завдала шкоди його здоров'ю.

Відповідно до сказаного в будинку Ребе, він мав вирушити в неділю в Ліозно і залишитися там на ніч, а в понеділок виїхати до Вітебська. Однак, враховуючи поганий стан дороги і стан погоди, який може завдати шкоди його здоров'ю, і не узгоджується з приписами лікарів, які заборонили йому перебувати поза домом у таку погоду, було вирішено в неділю пройти шлях тільки до Добромисля і залишитися там на нічліг, а в понеділок дістатися в Ліозно, заночувати там та прибути до Вітебська у вівторок.

Пізно вночі посланець повернувся з повідомленням, що чиновники схвалили цей розклад.

Сьогодні вранці мені стало відомо про те, що вчора вночі прибули ще чотири людини, мабуть шпигуни, серед яких були також євреї або німці, котрі розмовляють на ідиші. Також, чиновники викликали землевласників з околиць Любавичів з метою опитати їх та отримати інформацію про Мітелер Ребе й манеру його поведінки.

Я домовився з Габріель-Яаковом про те, що після того, як Ребе прибуде в Добромисль, і план подальшої поїздки стане точно відомим, він має приїхати до нас і передати цю інформацію. Ефраїму ж я наказав вирушати в Ліозно і коли точно стане відомий час виїзду Ребе з Ліозно, він повинен поспішити до нас і повідомити про перебіг подій, що відбуваються.

Звістка, з якою прибув Єрухам-Ісраель, повернула нам настрій. Заступництво людей нашого кола перед генерал-губернатором дало плоди, і до Ребе були направлені високопосадовці. Це зміцнило наші сподівання на те, що і в майбутньому нашим людям вдасться довести, що йдеться ні про що інше, як про наклеп.

Р. Єрухам-Ісраель, талановитий вчитель дітей, який має здатність швидко схоплювати матеріал, переказав нам хасидські трактати, котрі він почув у Любавичах, а р. Аарон-Цві забезпечив нас молочною їжею, що ще більше надало нам надії на позитивне завершення подій.

У понеділок, після молитви, Єрухам-Ісраель відбув до Вітебська, щоб повідомити людей нашого кола про те, що відбувається в ці дні.

* * *

У понеділок о третій годині прибув Габріель-Яаков і повідомив, що в неділю вранці кілька людей попросили чиновників дозволити їм супроводжувати Ребе. Ті відповіли, що їм приносить велике задоволення той факт, що євреї так поважають свого Ребе, як це робить і уряд, і в праві кожного його супроводжувати.

Об одинадцятій годині дня Мітелер Ребе виїхав із Любавичів. Не описати того, що відбувалося при дворі Ребе вночі, а саме плач, крики та падіння в непритомність. Проте сам Ребе перебував у повному спокої, приймав людей, записував слова хасидизму, а рано-вранці попереднього дня покликав до себе свого зятя рабі Менахем-Мендла [Цемах-Цедека], і вони провели за зачиненими дверима близько двох годин.

Коли Ребе сів у візок, на його святих устах можна було побачити легку усмішку. Коли ж віз рушив з місця, почали рух і всі ті, хто його супроводжував — це були численні візки та сотні людей, які вирушили його супроводжувати пішою ходою. О третій годині ми досягли Добромисля.

У першому селі від Любавичів, Березівці, назустріч Ребе із хлібом-сіллю вийшли місцеві жителі на чолі зі старостою. Така ж ситуація повторилася в другому селі (Чорниця), а також у третьому, яке розташовувалося близько до Добромисля. Також і на відстані близько двох миль від міста Добромисль, на зустріч Ребе вийшли неєврейські жителі міста разом зі старостою, щоб зустріти Ребе хлібом-сіллю. Говорять, що така доброзичлива поведінка мешканців справила на чиновників дуже велике враження.

Коли ми прибули в Добромисль, син Ребе наказав від його імені, щоб насамперед процесія попрямувала до великої синагоги. Ребе зайшов у другу кімнату і наказав молитися денну, після чого зайшов у синагогу і сказав слова хасидизму під назвою «Великі води не зможуть погасити любов». Того ж дня після молитви процесія рушила в Ліозно.

Я вирушив за дві години до світанку і помолився вже в Ліозно. Усі мешканці цього міста, а також численні гості з прилеглих міст чекали на Ребе, щоб його привітати.

Викладене Габріель-Яаковим нас заспокоїло і ми поквапили його, щоб він скоріше вирушав до Вітебська, щоб передати інформацію людям нашого кола, а також подбав про те, щоб шановні люди нашого кола поклопотатися перед генерал-губернатором про виділення окремих апартаментів для Ребе та надання йому можливості приймати відвідувачів із людей нашого кола, а також говорити слова хасидизму.

Наше серце підбадьорилося в надії привітати Ребе з радісним настроєм, і зрештою побачити перемогу хасидів. Ми подякували Богу молитовними піснеспівами.

Через три години з моменту від'їзду Габріель-Яакова ми почали готуватися до сну. І раптом з'явився Ефраїм із схвильованим обличчям. Від його вигляду наші серця стиснулися в страху. «Що трапилося?» — спитали ми, насилу перемагаючи хвилювання. «З Ребе все гаразд, — відповів він. — проте події набули несподіваного перебігу». Він розповів, що після того, як Ребе вимовив слова хасидизму під назвою «Вугілля її — палаюче вугілля, полум'я Всевишнього» (пояснення виступу «Великі води»), надійшов указ про те, щоб Ребе зі своїм сином негайно з'явилися в апартаменти, котрі були для них приготовлені під час перших двох годин від нашого прибуття до Ліозно. Також ніхто не повинен з ними бачитися за винятком трьох людей, яких обере сам Ребе та його син. Вони зі своїми речами повинні вирушити в дорогу у спеціальному візку без супроводжуючих, ні на конях, ні пішим ходом. Той же, хто цей указ переступить — буде покараний. Серед людей пройшла чутка про те, що за півгодини до видання цього указу, прибув гонець і передав чиновникам лист, скріплений печаткою.

«Коли я почув про це, — закінчив Ефраїм. — То відразу найняв візок і приїхав до вас, щоб передати інформацію».

Ця гнітюча звістка нас дуже спантеличила. Ми почекали до четвертої години ранку і ще затемно повернулися до Вітебська. З настанням ранку ми зібралися, щоб виробити план подальших дій.

Нам стало відомо про те, що різка зміна в поведінці генерал-губернатора була викликана його гнівом внаслідок доносу, зробленого нечестивцем зі Шклова, якому в його наклепницькій діяльності допомагали наші противники, котрі заявили, що уповноважені посланці перебувають на боці хасидів і за великий хабар погодилися дати Ребе право приймати людей нашого кола, а хасиди надавали йому царські почесті.

В результаті всього цього генерал-губернатор наказав проводити Ребе прямо в темницю, у спеціальне приміщення, в якому знаходяться всі злочинці.

При такому збігу обставин, на позитивний результат залишився лише невеличкий промінчик надії, а саме зусилля з боку доктора-інспектора Хебенталя, який ставився до Ребе з великою пошаною. Він сказав, що поклопочеться за Ребе перед генерал-губернатором, щоб його перевели під домашній арешт у приміщення, спеціально відведене для цього урядом.

Сотні людей — з Городка, Невеля, Бешенковича, Полоцька, Велиша та інших місць прибули до Вітебська привітати Ребе.

По всьому місту поширилася звістка, що Ребе супроводжують сотні людей; у всіх містах і населених пунктах, через які пролягав його шлях, його зустрічали з великою повагою, а в Добромислі та Ліозно виголошував хасидські промови.

Потоки бажаючих його зустріти людей стікалися до дороги, котра пролягала між Ліозно та Вітебськом. Вулиці, що ведуть з Вітебська до Ліозно, наповнились тисячами людей; також сотні людей чекали поза межами міста, на провідній в Ліозному дорозі. Ребе не з'являвся і натовп охопило переживання. Ми ж знали, що Ребе мав з'явитися у супроводі трьох людей, проте день хилився надвечір, а його все не було. Це викликало у нас сильну прикрість.

Так, у болісному очікуванні, минуло три години. Серед людей пройшла чутка, що Ребе з сином були заарештовані в Ліозно, і вони провели під арештом ніч під охороною озброєних стражників, котрі нікому не дозволяли наблизитися до будинку, в якому він знаходився. А вранці, після молитви, Ребе з сином та ще двома-трьома людьми на двох возах у супроводі озброєних стражників рушили дорогою, що веде до Вітебська.

О дев'ятій годині вечора від доктора Хебенталя ми дізналися, що завдяки його сприянню генерал-губернатор погодився, щоб Ребе помістили в центральному урядовому будинку, і Ребе разом із сином і ще трьома людьми знаходиться у внутрішньому приміщенні у дворі цієї будівлі. Він же (доктор Хебенталь) власноруч дав Ребе медикаменти від жару, який у нього виник внаслідок переохолодження в дорозі.

* * *

Протягом двох тижнів ми нічого не знали, що з ними відбувалося. Лише двічі на день хтось із нас приносив їжу та віддавав озброєному стражнику, який стояв біля входу. Тоді хтось із трьох людей приходив у супроводі іншого озброєного стражника, віддавав порожній посуд із вчорашнього дня і, не вимовляючи жодного слова, забирав принесену їжу.

Люди нашого кола просили інспектора Хебенталя, щоб той потурбувався про дозвіл для Ребе молитися з десятьма євреями і виголошувати хасидські промови️, але Хебенталь ніби не звертав уваги на ці прохання, незважаючи на те, що йшлося про тих, кого він добре знав і поважав.

У четвер 16 Мар-Хешвана Хебенталь покликав кількох людей нашого кола, які були йому особливо близькі, і розповів про те, що минулого вівторка генерал-губернатор мав бенкет, де були присутні високопосадовці, у тому числі молодий князь Любомирський і молодий Секрет, обидва близькі друзі генерал-губернатора. На прохання (Хебенталя) вони поговорили з генерал-губернатором про Ребе і про те, наскільки він любимий як серед євреїв, так і серед неєвреїв, аж до того, що останні називають його «святий рабин». Напередодні вони говорили з ним ще раз, і він їм відповів, що дасть вказівку дозволити йому організовувати «міньян» тих, хто молиться на постійній основі — три рази на день, але не більше ніж двадцять осіб за раз, а також двічі на тиждень говорити «Тору», але за умови, що слухачів буде не більше п'ятидесяти осіб. Сьогодні Хебенталь бачив генерал-губернатора, і той сказав йому, що Любомирський і Секрет свідчили перед ним про прямоту Ребе Шнеурі [таке прізвище мав Мітелер Ребе, а Цемах-Цедек почав називати себе «Шнеєрсон»], і він наказав своєму секретареві зробити для Ребе певні послаблення.

У п'ятницю 17 Мар-Хешвана з офісу міністерства внутрішніх справ повідомили, що: 1) Ребе Шнеурі та його син можуть організовувати «міньян» тих, хто молиться зі свитком Тори в центральній урядовій будівлі, у кількості двадцяти персон, тричі на день. 2) Два рази на тиждень Ребе Шнеурі має дозвіл говорити «Тору» у присутності п'ятидесяти осіб, які прийдуть до нього, але не більше.

Через годину після виходу цього указу люди нашого кола почали кидати жереб щодо того, хто ввійде до числа двадцяти тих, котрі моляться з Ребе.

На післяполуденну молитву пішли інші двадцять чоловік. На зустріч суботи та вечірню молитву пішла третя група із двадцяти осіб. Те саме сталося і щодо ранкової та післяполуденної молитви в суботу глави Тори «Вайєра». Після післяполуденної молитви Ребе сказав хасидську промову на слова «І насадив Авраам гай у Беер-Шеві і закликав там Ім'я Б-га, Владики світу».

Такий же порядок повторювався протягом трьох тижнів і трьох субот (коли читали тижневі розділи Тори «Хаєй (Сара)», «Толдот» і «Ваєце»), аж до моменту, коли Ребе вийшов на волю з миром, великою шаною та пишнотою у перший день тижня, коли читали тижневий розділ Тори «Ваїшлах» — 10 Кіслева 5587 року. [У книзі «Бейт Ребе» сказано, що арешт і визволення відбулися 5586 року, проте згідно з традицією в домі Любавицьких Ребе, всі описані події відбулися у 5587 році (через те і не було встановлено особливе святкування 10 Кіслева, адже наступного року, коли ця дата мала відзначатись вперше, Мітелер Ребе повернув душу Творцеві в день 9 Кислева)].

Вступ Мітелер Ребе

Перед тим, як викласти свої слова і звернути свої прохання до вас, правителя землі, прошу я у Всесильного, щоб дарував Він мені з милості своєї вподобання, щоб схилилися серце і розум ваші до всього, що я викладу перед вашою вельможністю. А саме, деякі з ідей і приміток, котрі являють собою тлумачення мого батька, Алтер Ребе, які, внаслідок різних наклепів на нього, були представлені перед імператором Павлом і прийняті ним прихильно.

Я покладаю своє уповання на Владику світу, який дарує нам благо і благоволення, щоб Він послав мені милість та істину щодо слів, котрі я викладу перед вами, і є вони істинними. Хай же ваше ставлення до них буде прихильним протягом усіх днів, а до мене просякнуте милістю, благоволенням і приязню. І хай замовкнуть усі обвинувачі.

Розділ 1. Ставлення до влади

Мудрий король Шломо сказав у своїй мудрості (Притчі 24): «Бійся Б-га і правителя, сину мій, а з ненависниками не водися». Пояснення цього вірша полягає в тому, що король Шломо порівнює страх перед Б-гом зі страхом перед правителем із плоті та крові, говорячи, що це, по суті, одне.

Тому він і каже: «Бійся Б-га, сину мій, і правителя» одним страхом, однаково. І також витлумачив він і роз'яснив, що з ненависниками, тобто з людьми, які вносять розбіжності та суперечки щодо страху перед правителем і Б-гом, говорячи, що є різниця між цими видами страху, водитися і зв'язуватися не слід. Бо тим самим вони знищать душу твою і, згодом, виженуть страх із серця твого перед Всевишнім, бо це є одне. І це просте тлумачення.

На підставі вищевикладеного, в Талмуді ми знаходимо закон, який свідчить, що є заповіддю прагнути побачити правителів, і на це вимовляється благословення «Благословенний Ти…» зі згадкою Ім'я Б-га — «…благословенний, що наділив частиною своєї слави». Оскільки страх перед Всевишнім у категорії вищого Владики, владики світу, світить та поширюється на правителя із плоті та крові. І це те, про що сказано, що Він наділив його частиною своєї слави у прямому розумінні, слави від панування нагорі, що є однією з якостей, котра випливає з сутності Безкінечного Світла, яке неділиме (як пояснюється у пункті 8). І це також є поясненням того, про що сказав пророк Ірміяу (розділ 29): «Вимагайте миру для міста», оскільки саме через це мир перебуватиме між вами. З даного рядка в Талмуді вчать, що є заповідь молитися про мир у державі… А всяка молитва містить згадку Імені Всевишнього.

І також, на підставі цього, в Талмуді ухвалили, що закон країни є обов'язковим для виконання, подібно до закону святої Тори, який роз'яснюється в Талмуді. І все зводиться до загальної основи, яка згадана вище, а саме, словами короля Шломо: «Бійся Б-га, сину мій, і правителя» в рівній мірі, у прямому розумінні. І тому, хто розуміє, достатньо цих слів.

Розділ 2. Справедливий суд

Тепер же необхідно зрозуміти корінь і причину того, про що сказано вище: «Бійся Б-га, сину мій, і правителя…», а також закони, котрі випливають із цього, на підставі істинної мудрості каббали, як вона пояснюється у святій книзі «Зоар» та інших книгах з каббали. А саме, щодо десяти «сфірот» (категорій) світу Ацилут, які походять із сутності Безмежного Світла, благословенний Він.

Відомо, що в книгах каббали вони відображаються у загальній формі у вигляді таблиці, яка містить три лінії — праву, ліву та середню, при тому, що сфіра «малхут» розташовується саме під середньою лінією, а саме під сфірот (категоріями) «тиферет» (пишність) і «йесод» (основа), таким чином:

КЕТЕР (корона)

БІНА (розуміння) ДААТ (знання) ХОХМА (мудрість)

ГВУРА (суворість) ТИФЕРЕТ (Пишність) ХЕСЕД (доброта)

ОД (слава) ЙЕСОД (основа) НЕЦАХ (воля до перемоги)

МАЛХУТ (царство)

Суть їхня, частково, роз'яснюється в книгах каббали так: права лінія вказує на якість «хесед» (доброта), а ліва лінія вказує на якість «гвура» (суворість), категорію суду.

Середня ж лінія є врівноважуючою категорією, що включає дві лінії, на яких містяться категорії «хесед» (доброта) і «гвура» (суворість), які розташовані праворуч і ліворуч від неї. Однак, вона розташована рівновіддалено від двох протилежностей і з цієї причини дана лінія називається прямою, оскільки вона йде прямо по центру, не відхиляючись вправо або вліво, подібно до прямовисної лінії, яка встановлює баланс між двома протилежностями, при цьому не схиляючи праву сторону вліво, або ж ліву сторону вправо.

Тим не менш, вона рівновіддалена від двох протилежностей, так що вага розміщується рівно по центру між протилежними сторонами.

Пояснення цих речей згідно мудрості каббали ґрунтується на аналізі форми людини, яка є подобою образу Б-га, як пояснюється в рядку (Йов 19:26): «З плоті своєї побачу Б-га».

Мається на увазі, що людина містить у собі всі три вищезгадані лінії в наступних трьох місцях: розумі, котрий в її мозку, емоціях, які в її серці, і діях, що в її ногах.

І це — три ступені «ХаБаД» («хохма», «біна», «даат»), «ХаГаТ» («хесед», «гвура», «тиферет») та «НЕЙ» («нецах», «од», «йесод»), як відомо з книг каббали. І загальне пояснення цих понять зрозуміле будь-якій людині, кожній, у розумі якої є схильність до якості доброти або суду.

Наприклад, є люди, розум яких схильний лише до якості доброти — розглядати будь-яку річ тільки в благому світлі; така людина навіть у запеклому злодії може знайти заслуги і добро, і в результаті виправдати його.

Або ж, навпаки, є люди, сила розуму яких схиляється до якості суворості та суду, щоб винести звинувачення, аж до того, що такі люди можуть звинуватити навіть праведну людину, знайшовши в ній якесь зло.

Дві ці якості, які мають місце в розумі, є двома протилежностями, котрі безмежно віддалені одна від одної, подібно до природи вогню і води. І про це сказано: «Мудрі вони робити зло, а робити добра не вміють». Однак, є і такі мудрі люди, які спрямовують свій розум тільки на те, щоб творити благо. Подібно до цього, у Санедріні серед суддів були такі, котрі звинувачували, виправдовували і виносили збалансоване рішення (як буде пояснено далі).

І саме це називається істинним судом, оскільки дана збалансована позиція є істиною будь-якого суду, без нахилу праворуч або ліворуч, але тільки дотримуючись істини.

Це подібно до зважування якоїсь речі на чашах терезів.

Однак, не так йде справа, якщо розум схиляється праворуч, тільки до доброти, в такому випадку не називається істинним, оскільки зворотна якість, міра суду і звинувачення вступає з нею у протиріччя, а все, що відкидається оппонуючою стороною, не може бути названо незаперечною істиною.

У свою чергу, і якість суду не є істинною, оскільки їй суперечить якість доброти. І, як відомо, лише серединна якість, по суті, називається незаперечно істинною.

Подібно до того, як три ці якості існують на рівні інтелекту людини, який називається ХаБаД, вони також присутні і в серці, проявляючись у поведінці з іншими людьми і в себе вдома.

Вони існують у вигляді трьох природних схильностей людини. Перша з них — у бік добра та доброти в серці. Ця якість спонукає людину робити добро всім без розбору, як злодіям так і добрим людям, як ненависникам, так і своїм приятелям, і від цього вона отримує задоволення, оскільки це те, чого вона бажає — тільки добра і ніякого зла.

З іншого боку, є люди, природа яких — творити зло і завдавати шкоди іншим, і від цього вони отримують задоволення, не бажаючи добра і поводячи себе подібним чином як у себе вдома, так і по відношенню до інших людей.

І вищеописане представляє дві абсолютні крайнощі, подібно до тих, котрі присутні в розумі, а саме якості «хесед» (доброта) і «гвура» (суворість), які лягають в основу двох типів людей. Перший тип — що ведуть себе на основі доброти і блага, а другий тип — ті, які вершать зло і грабують людей.

Дикі та домашні тварини, як відомо, також поділяються на хижаків, що завдають шкоди, та на таких, які роблять одне одному добро.

Жодна з цих якостей не є належним чином прямою, адже категорія (абсолютної) доброти (у ситуації, де необхідно виявити якість суворості, що може здатися) злом — замінить (прояв цієї, також необхідної якості, зайвим, і, отже, недоречним) добром, але і якщо (тільки) керуватися якістю суду, то (вийде так, що в ситуації, де необхідно виявити якість доброти, людина виявить зайву, а отже недоречну) якість суворості, тож обидві ці крайнощі не є істиною. І лише правильно збалансоване поєднання двох цих якостей називається істиною, як було згадано вище щодо якості «даат», що є істиною відносно розуму. І це те, про що сказали наші мудреці: «Який прямий шлях має обрати для себе людина? Той, котрий дозволяє проявити людині свою пишність, і вважається величним також іншими людьми».

Пояснення цьому таке: якість істини, яка є збалансованою та визначальною, називається в книгах каббали «тиферет» (пишність), і вона асоціюється з категорією «даат». Обидві вони («тиферет» і «даат») знаходяться на середній лінії, яка включає якості доброти і суворості, котрі представляють праву і ліву лінії відповідно, як зазначено на зображенні, наведеному вище.

Розділ 3. Шлях істини та пишності

Пояснення того, чому якість «тиферет» (пишність) називається саме так, можна навести на прикладі існуючих кольорів та відтінків. Білий колір вказує на якість доброти, а червоний на якість суду, і це колір крові. У випадку ж, коли кольори знаходяться в збалансованій комбінації, вони набувають краси.

Пишність також вказує і на смак тієї чи іншої речі, як, наприклад, у випадку з яблуком. Смак їжі або рослин також містить у собі дві якості — «хесед» (доброту) і «гвура» (суворість), що виражається в гіркоті та солодкості відповідно, а також середній смак, який є балансом двох протилежностей.

Подібно до цього, відбувається і з голосом, який є насолодою для душі, як відомо з музичної науки щодо мелодій, а саме те, що основна насолода і краса музичних тонів виникає саме при змішуванні різних голосів. Це вірно і щодо фізичних елементів, таких як вогонь і вода, де існує середня міра, котра представляє собою поєднання цих елементів, як відомо з книг з природознавства.

Також і щодо трав є такі, які гарні і надають життя, а є такі, котрі завдають шкоди. Але і тут ми знаходимо, що є збалансоване поєднання двох протилежних речей, на чому й ґрунтується медицина, а саме, вивірена пропорція, необхідна для лікування того чи іншого захворювання, чи то жар чи холод.

Подібно до цього, всі частини творіння на рівнях неживої (досл. «безмовної») природи, рослин і тваринного світу включають дві протилежні сторони — «хесед» (добро) і «гвура» (суворість) подібно до того, як це в розумі і емоційних якостях людини, як було згадано вище.

І ця середня міра, що поєднує в собі дві протилежні якості «хесед» (добро) і «гвура» (суворість), називається істиною і пишністю, адже як ми бачимо, красою і пишністю володіють саме ті картини, котрі містять у собі вивірене поєднання білого і червоного кольорів, адже в окремо взятому білому кольорі немає жодної краси та пишності, як немає краси і в окремо взятому червоному кольорі. І лише завдяки їх комбінації з'являється гарна картина, якій властива пишність. І також комбінація голосів створює приємний та величний тон.

Так і щодо поєднань творінь, котрі знаходяться на рівні неживої природи і рослин, як і в чудовому поєднанні квітів, як сказано: «Подібно яблуку серед дерев лісу» і т.д.

Правильно це і стосовно того, коли людина поводиться, керуючись якістю пишності, що поєднує в собі правильний баланс двох протилежних якостей «хесед» (добра) та «гвура» (суворості).

Так це й у схильності розуму — надавати благо чи вершити суд — усе це однаково стосується того, що було сказано вище, оскільки якості, котрі перебувають у серці, випливають з розуму, який розташований у мозку.

І це те, про що сказано: «Який прямий шлях має обрати для себе людина…» — саме такий, що дозволяє проявити пишність того, хто йде по ньому, завдяки тому, що він дотримується вищезгаданого балансу. І завдяки цьому, також інші люди вважають цей шлях чудовим і він удостоюється великої похвали з їхнього боку.

Розділ 4. Об'єднання протилежностей

Однак, все ще необхідно зрозуміти корінь того, звідки береться можливість взаємного поєднання і балансу між якоюсь річчю з тією, котра їй вкрай протилежна, як, наприклад, якості «хесед» (добро) та «гвура» (суворість) у розумі та емоційних якостях, а також категоріях тваринного й рослинного світів, вогню та води, і т.д.

У зв'язку з цим необхідно сказати, що протилежні якості «хесед» (добро) і «гвура» (суворість) є не простими, а складовими.

Пояснення цього лежить у відомій різниці між простою і складовою річчю, а саме: проста річ не сприймає свою протилежність, що не так у випадку речі, яка є складовою.

Наприклад, про воду і вогонь не можна сказати, що вони протидіють, інакше вони не могли б об'єднатися один з одним, утворивши складову комбінацію. Однак, вогонь містить частинку з частинок основи води, а вода містить у собі частинку з частинок основи вогню, як відомо з книг з природознавства, і як написано в «Сефер Йецира»: «Він вивів вогонь з води, а воду з вогню…». І це також вірно і відносно того, що поділяється на протилежні смаки у сфері рослинного світу: гірке і солодке. Так, наприклад, трави, незважаючи на свою гіркоту, можуть вилікувати хворого, життя якого перебуває в небезпеці, бо погане містить у собі хороше, а хороше включає в себе погане, подібно до того, як у солодкості є гіркота, а в гіркоті солодкість. Це ж вірно і відносно жару та холоду.

Таким чином, протилежності можуть об'єднатися в одне. Це виявляється в різних поєднаннях чотирьох основних елементів: вогню, повітря, води та землі, як відомо.

На підставі вищесказаного стає зрозумілим, чому якість істини, яка називається пишністю, може включати різні поєднання двох протилежностей — якостей «хесед» (добро) і «гвура» (суворість), як було згадано вище. Це стає можливим, оскільки кожна якість містить свою протилежність. Наприклад, як «хесед» (добро) є міра суду, як ми бачимо на прикладі людини, котра оплачує своєму ворогу добром, щоб його знищити, як сказано: «Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом… бо вугілля ти обрушуєш (на голову його)». На цьому прикладі ми бачимо зодягнення тяжкого суду в одежу добра.

Або ж у протилежному випадку, якщо батько б'є свого сина і завдає страждань, щоб наставити його на правильний шлях, і для цього він зодягає якість добра в якість суду (і, як відомо, це називається «суворість у добрі» або «добро у строгості»).

На підставі цього ми бачимо, що злодії можуть мати життя, яке наповнене спокоєм, оскільки це є якістю суду, зодягненого в добро, щоб сплатити їм за те мале добро, яке вони зробили, і тим самим позбавити їх спадку в Майбутньому Світі. Також ми бачимо і страждання, які осягають праведників, щоб покарати їх за те невелике зло, яке міститься в них, і удостоїти їх спадку в Майбутньому Світі. І це є категорією добра, яке приховано та зодягнено в тяжкий суд, який виражається у стражданнях.

Все вищесказане вказує на те, що поєднання якостей «хесед» і «гвуру» є можливим, внаслідок чого утворюється серединна якість, котра випливає із суміші добра зі злом, яке сталося в результаті гріха першої людини, що скуштувала від дерева пізнання, так що немає добра, в якому не було б домішки зла у прихованому вигляді. І також немає зла, в якому в прихованому вигляді не було б добра.

З цієї причини (наші мудреці) сказали, що необхідно вимовляти благословення на лихо так само, як і на гарну подію, оскільки вона містить добро в прихованому вигляді. Очищення ж одного від іншого (добра від зла) відбувається завдяки якості милосердя, яке називається істиною, як було згадано вище (в розділі 2), а також «даат» (знанням) та «тиферет» (пишністю).

Якщо ж категорія знання відсутня, то стає неможливим відокремлення та відбір добра від зла, істини від брехні. І в цьому полягає робота людини, яка має цілісність свого знання та якостей, щоб очистити їх, слідуючи середньому шляху, як було згадано вище.

Розділ 5. Джерело впливу

На підставі вищевикладеного щодо чотирьох рівнів творіння — неживої природи, рослинного та тваринного світів, а також людини, що саме собою ясно навіть людському розуму, завдяки описанням, заснованим на аналогіях, «очам розуму» стане зрозуміло те, що відбувається і у вищих сферах.

Написано в книзі Йова (19:26): «Із плоті моєї побач Б-га», оскільки людина створена за образом Всевишнього, тобто на основі трьох ліній, в які вишиковуються десять вищих каналів світу Ацилут, починаючи з «хохма» (мудрість), «біна» (розуміння) і «даат» (знання), як було сказано вище.

Відносно даних каналів відомо, що вони походять зі свого джерела, оскільки слово «Ацилут» походить від слова з уривка («Бамідбар» 11:25) «І виділив від духу…» (в оригіналі — «вайацель»), і це називається відділенням і виділенням малого світла від великого, подібно до світла іскри (виділеного) від світла полум'я.

Так само це і відносно десяти каналів, які називаються вищим світлом, хоч і неможливо сказати, що вони схожі з матеріальним світлом, борони Б-же, оскільки різниця між ними нескінченно велика, і дане порівняння можна допустити лише як приклад.

Це подібно до сил людини, яка знаходиться внизу, розум у мозку якої є малою частинкою, котра походить від сутності душі, що являє собою просте (неподільне) світло. Також якості, які знаходяться в розумі, бажання і якості в серці були включені в сутність душі, будучи абсолютно анульовані стосовно неї. Після цього вони вийшли з категорії приховання в душі і розділилися відкритим чином кожна сама по собі, відповідно до власної сутності, щоб людина могла керуватися своїм розумом та емоційними якостями у своїх діях для реалізації своїх потреб.

Подібність цьому вище, полягає в тому, що сказав пророк Еліяу: «Ти один, але не підвладний рахунку», який перебуває в простій, істинній єдності, без поділу на десять каналів, і як він завершує там же: «Ти мудрий, але незбагненний мудрістю», і це подібно до мудрості людини, яка включена і об'єднана із суттю душі… Це вірно і щодо якості «хесед» (добро), і т.д.

Однак, Б-г вивів десять каналів («сфірот») у відкритий стан із приховування, для того, щоб керувати за допомогою них світами, подібно до короля з плоті і крові, котрий керує своєю країною завдяки гармонійному поєднанню двох якостей — добра і суворості в його розумі та емоційних якостях, що називається істиною і пишністю і включає поєднання двох протилежностей у правильній і вивіреній пропорції, як було згадано вище.

З усього вищесказаного стає зрозумілим, чому «малхут» (королівство) на ілюстрації розташовується на середній лінії, під «даат» (знання), «тиферет» (пишність) і «йесод» (основа).

У книгах каббали сказано, що незважаючи на те, що якість «малхут» є останньою з десяти сфірот, яка походить від Безкінечного Світла і приймає вплив від трьох ліній, тим не менш, ця якість є основним джерелом божественного впливу, який одержують усі творіння та вищі духовні світи, включаючи янголів взагалі і святих янголів «хайот» зокрема, які перебувають у світах Брія та Йецира, а також 70 янголів, котрі знаходяться в світі Асія і отримують вплив від сфіри «малхут» світу Асія аж до духовного впливу, який звідти надходить чотирьом основним елементам — вогню, повітрю, воді та землі, що в свою чергу поширюють його на чотири основні матеріальні елементи на чотирьох рівнях творіння — на неживу природу, рослинний та тваринний світи і на людину.

Вищезгаданий процес є причиною змін, які ми час від часу спостерігаємо в житті людини, чи то спуск чи піднесення відносно таких речей як багатство або бідність, життя, сповнене страждань або спокою, оскільки очі Всевишнього спрямовані на вчинки людини, щоб віддати їй з її діянь відповідно до персонального божественного провидіння. І схоже на це сказав король Давид (Псалми 33:13-15): «З Небес побачив Б-г…, який розуміє всі їхні вчинки».

Розділ 6. Правосуддя правителя

Сказано («Дварим» 32:4): «Твердиня, досконалі діяння Його, бо на всіх Його шляхах правосуддя».

У даному рядку використано саме слово справедливість, оскільки ця міра є серединною, поєднуючи і включаючи дві протилежності, «хесед» (добро) і «гвура» (суворість) численними й різноманітними способами. Дана міра ототожнюється з категорією якості «малхут» (царство) нагорі, яка також називається «правителем» над усіма верхніми та нижніми світами, аж до нашого, нижнього, світу, і про це сказано (Притчі 29:4): «Правитель правосуддям утверджує землю», саме серединною мірою, котра називається істиною: не лише якістю «хесед» (добрим) і не лише якістю «гвура» (суворість), як бачимо з прикладу земного царства — чим більший масштаб правління над державою, тим більше образ його правління ґрунтується на поєднанні якостей «хесед» та «гвура».

Адже якщо правитель зробить надмірний наголос на якості добра, то збільшиться кількість грабіжників, шахраїв та злочинців, і люди «живцем будуть ковтати один одного». З іншого боку, якщо надмірно проявляти якість суду, то це може призвести і до звинувачення праведників, що спричинить їхню смерть разом із злодіями, і таким чином буде пролито багато невинної крові.

Тому й сказано, що «Правитель правосуддям утверджує землю» — середньою мірою, яка називається істиною, і саме це надає міцності та непорушності її існуванню.

І це правління на основі якості правосуддя належить здійснювати саме правителю, а не будь-кому іншому, оскільки саме в ньому є світло від якості «малхут» світу Ацилут, яке є останнім з десяти каналів світу Ацилут, і знаходиться під середньою лінією, як було сказано вище. І саме за допомогою цієї якості спускаються всі види впливу від трьох ліній, трьох якостей — «хесед» (добро), «гвура» (суворість), які включені в якість «тиферет» (пишність), іменовану істиною, та з поєднання, що міститься в ній, у свою чергу, відбувається вплив на якість «малхут» (якою володіє правитель), щоб керувати світами на основі поєднання якостей добра і суду, оскільки земне царство ідентичне царству небесному, як було пояснено вище зі слів: «Бійся, сину мій, Б-га і правителя», бо ідентичні страх перед Б-гом у категорії вищого небесного царства та страх перед земним правителем.

Що ж до ненависників, які вносять суперечки та розбіжності — з ними «не водись», оскільки віддалять вони тебе від страху перед Б-гом, бо два (зазначені вище) види страху, по суті, ідентичні, адже в земному правителі сяє світло від вищої якості «малхут», і він править землею на основі істинного правосуддя, як сказано: «Твердиня, досконалі діяння Його, бо на всіх шляхах Його правосуддя».

І це є причиною існування заповіді молитися за мир у державі, оскільки він походить з миру вищого Правителя, який також називається Правителем, у якого мир, як відомо.

І в цьому пояснення смислу сказаного: «Просіть, щоб у місті був мир», оскільки коли мир буде в ньому, він буде й у вас, бо від нього прийде світло і достаток миру для кожної людини з причини, згаданої вище.

І це є причиною постанови в Талмуді, яка свідчить, що «Закон держави визнається законом» — подібно до закону Вищого Правителя, який міститься в нашій святій Торі.

З цієї ж причини є обов'язок вимовляти благословення, побачивши правителя, і робити це зі згадуванням Його Ім'я і царства: «Благословенний, що виділив від своєї (вищої) слави…».

І тому, хто розуміє, достатньо цих слів.

Розділ 7. Початок у кінці

На підставі вищесказаного стануть зрозумілі слова короля Давида (Псалми 17:2): «Хай від Тебе виходить моє правосуддя, і очі Твої побачать пряме».

Сказано, що правосуддя моє виходить саме «від Тебе», і не бажав король Давид, щоб воно виходило від призначених суддів, а також «Твої очі побачать пряме», а не очі інших суддів крім Тебе.

Розуміння і корінь цих слів ґрунтується на тому, що було викладено вище стосовно сказаного королем Шломо: «Сину мій, бійся Б-га і правителя», а також слів «Правитель правосуддям утверджує землю», і саме Правитель, а не будь-хто інший, пояснення чому наводилося вище. І цих слів достатньо тому, хто розуміє.

Пояснення ж значення слів «Правитель правосуддям утверджує землю» полягає в тому, що якість «Малхут» (королівство) присутня і проявляється саме в правителя, оскільки він є гідним вмістилищем для світла якості вищого царства, що містить у собі поєднання двох протилежних якостей — добра та суду. Таким чином, ця якість не схиляється праворуч або ліворуч, представляючи з себе вивірену і досконалу якість, котра називається істинним правосуддям.

Тому король Давид і просив, щоб справедливість виходила саме «від Тебе», а не від суддів, призначених вершити суд, оскільки вони можуть визнати його винним або виправдати надміру, не відобразивши у своєму рішенні якість істини, котра передбачає точний і вивірений баланс.

Це пов'язано з тим, що людина виносить рішення на підставі того, що бачать її очі, в той час, як справедливий Суддя бачить у серці, перевіряючи серце і нирки, розрізняючи між добром і злом, істиною і брехнею, виносячи вердикт щодо речі відповідно до того, якою є істина, не відхиляючись праворуч або ліворуч ні на йоту.

І оскільки Давид був впевнений щодо присутності істини у своєму серці, як сказано (Псалми 17:3): «Ти випробував моє серце… і виявився я чистий», тому він і сказав: «Хай від Тебе виходить правосуддя моє», адже в ньому була присутня впевненість, що буде його виправдано на основі перевірки свого серця, котре було непорочним, проте інші судді не змогли б цього визначити.

І це є поясненням сказаному «Очі Твої прямі».

Як відомо з книг каббали, корінь первинного поділу на якості «Хесед» (добро) та «Гвура» (суворість), праву й ліву сторони, в розумі та серці, що відображається у вигляді трьох ліній, які містять якості «Хохма» (мудрість) ), «Біна» (розуміння), «Даат» (знання), «Хесед» (добро), «Гвура» (суворість), «Тіферет» (пишність) — це категорія «Кетер» (корона), яка знаходиться над середньою лінією, і вона представляє собою просте бажання в суті душі, що передує поділу на бажання, продиктоване якостями «Хесед» і «Гвура», котрі схиляють розум з серцем у відповідні сторони. Таким чином, звідти (зі ступені «кетер»), спочатку відбувається поділ на «два ока», оскільки саме в природі погляду, який походить із сутності людини, розглядати речі як погані чи добрі.

Наприклад, батько розглядатиме вчинки свого сина тільки в позитивному світлі, і навіть його погані вчинки він оцінюватиме виправдано. Також, щодо самолюбства, ми бачимо, що людині властиво взагалі не помічати власні недоліки, знаходячи виправдання навіть для своїх непривабних дій.

Інша справа, коли щось, що зачіпає сутність душі людини, змушує розглядати іншого, як свого ворога. Його людина розглядатиме лише в негативному світлі, прагнучи звинуватити так, що під її звинувачення може потрапити навіть праведник.

Виходить, що підхід до того, яке рішення людина виносить у своєму розумі, залежить від її погляду за допомогою двох очей — правого та лівого, на основі чого в людини виникає причина та аргументація для виправдання чи звинувачення відповідно.

З цього, у свою чергу, виникає все те добро і осуд, які присутні в серці (іншими словами, як на річ дивляться, така думка в розумі щодо неї і складається).

Причина цього в тому, що «початок встромлений у кінець», тобто категорія «Кетер» (корона), яка розташована над (сферами) «Хохма» (мудрість), «Біна» (розуміння), «Даат» (знання), і «Хесед» (добро), «Гвура» (суворість), «Тіферет» (пишність), світить у категорії «Малхут» (королівство), яка є закінченням усіх ступенів, і називається «Кетер Малхут» (короною королівства).

Тому й сказано: «Бо очі Твої…», бо справедливий Правитель згори (при прийнятті рішення) поєднує якості «Хесед» і «Гвура», котрі містяться в «двох очах», у вигляді їхнього збалансованого поєднання, і це є прямотою і істиною, без відхилень праворуч або ліворуч, як було пояснено вище. І тому саме «очі Твої побачать пряме», тобто те, що поєднує в собі дві протилежності, погляд у позитивному та негативному світлі, добро і суд… і це називається правосуддям, яке властиве лише правителю.

Тому й сказано: «Хай від Тебе виходить моє правосуддя», оскільки «очі Твої побачать пряме», виконуючи правдивий і справедливий суд. А коли розбір моєї справи дійде до вищого суду, то там винесуть рішення на підставі розуму та якостей відповідно до того, як у них світитиме світло правосуддя якості «Малхут».

Розділ 8. Справедливий вердикт

Після всього вищевикладеного, я перейду до мого прохання. Вище вже були наведені пояснення слів Шломо та його отця Давида, святих правителів, і мудреців, наділених божественною святістю, в яких перебувала найвища якість царства. Подібно до цього, божественне світло сходить на земного правителя в кожному поколінні.

З цього зрозуміло, що також і міністри, які займаються справами земного правителя, одержують особливий відсвіт від того світла істини і правосуддя, що походить від його лику, а сам він, у свою чергу, отримує світло від вищої категорії королівської влади і божественної слави, і це вірно щодо всіх правителів.

З цього ясно, що також і у вашому преподобстві присутнє світло від світла істини і міці імператора, у тій значній частині землі, якою вас наділив його величність імператор, а це майже десята частина всіх земель імперії, хай буде вона звеличена і вознесена.

Тому я висловлюю впевненість у тому, що ваші очі побачать пряме і зможуть розрізнити між добром і злом, істиною і брехнею, для чого у вас є всі необхідні повноваження та природна здатність зробити таку відмінність як у жодного іншого судді чи міністра, з причини, яка вже наводилася у зв'язку зі словами короля Давида «Хай від тебе виходить правосуддя», а також сказаним його сином королем Шломо «Сину мій, бійся Б-га і правителя».

Тому моє бажання полягає саме в тому, щоб справедливий вердикт щодо мене виходив саме від вас, бо ви зможете розсудити цю справу відповідно до абсолютної істини, і «очі ваші побачать пряме», не відхиляючись праворуч чи ліворуч.

Я ж прийму ваше рішення охоче і з любов'ю, як належить за законами та встановленням вищого Правителя.

Я впевнений, що за вашою щирістю на всіх своїх шляхах, ви вчините зі мною поблажливо, поставившись до мене прихильно і помістивши під покров своєї доброти, а також позбавите мене від наклепів, що виходять від хибних обвинувачів, щоб не були прийняті їхні звинувачення надалі.

І тому, хто розуміє, цих слів достатньо. Источник: Суд Истины и Милосердия («Бад Кодеш»)

Комментарии: 0 Поддержите сайт
Читайте еще:
Ошибка? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter