Пише РАМБАМ («Закони трауру» 13:12): «Той, хто не сумує так, як ухвалили мудреці, виявляє черствість» і з іншого боку (там же, 13:11): «Не треба надмірно вбиватися про померлого… надмірно; адже так улаштований світ, а той, хто засмучується через закони природи, — дурень. Потрібно ж чинити так: три дні плакати, сім днів поминати, тридцять днів не стригти волосся…» аж до речей, у яких дотримуються жалоби 12 місяців (глава 5 наприкінці, 6:7, 13:10). Але Всевишній створив людину такою, що після цього «мертвий забувається з серця» (трактат «Брахот» 58б).
І оскільки подібні речі пов'язані із заселенням світу та поведінкою у світі у двох напрямках — обов'язком тужити за померлим, щоб не бути жорстоким, і застереженням не сумувати надто довго, щоб не бути дурним, то ці речі мають відношення також до народів світу.
Звідси можна зрозуміти вміщену в смерть важливу ідею, яка також відноситься до народів світу.
Перша і найважливіша вказівка, яку отримали нащадки Ноя, — заперечення ідолопоклонства та віра у Творця світу. І в цю заповідь входить віра в те, що Він справедливий. І тому, коли ми бачимо у світі негативні речі, які викликають запитання: «Чи правда, що Всевишній справедливий?», то є необхідність пояснити ці речі таким чином, щоб це було зрозуміло і нащадкам Ноя.
І тому поставимо просте питання — також з боку розуму нащадків Ноя — щодо смерті: після того, як Всевишній створив людину, то, як може бути, що Всевишній вчинить протилежну створенню людини дію, тобто смерть людини?
І зокрема, адже ідея смерті з'явилася в результаті гріха Дерева пізнання Добра і Зла (який стався до Дарування Тори) і через нього все людство покарано у вигляді смерті…
І тому, очевидно, що і щодо них діє правило, що кожен спуск (включаючи спуск у формі смерті) є початком подальшого підйому.
Протягом свого життя на землі нащадки Ноя виконують свою місію за допомогою даних їм заповідей (і крім цього, вони займаються заселенням світу настільки, що під час Дарування Тори євреям було заповідано впливати на всі народи світу щодо їх виконання семи заповідей) як щодо самих себе, так і щодо впливу на оточуючих. І вони намагаються виконати свою місію досконало — кожен відповідно своїм можливостям, але ці можливості потрібно використати повною мірою аж до завершення своєї місії та посланництва на землі — коли настає час покинути цей світ.
І згідно з правилом, що Всевишній не затримує нагороду для творінь і тим більше нагороду людині, створеній за Його подобою, то зрозуміло, наскільки велика за це нагорода. Таким чином, спуск під час смерті відбувається задля підйому. Источник: Траур у народов мира
