За словами РАМБАМа, євреї та неєвреї мають ідентичні душі, що, звичайно, виглядає дуже дивним для більшості з нас. Але цей висновок насправді пов’язаний із дуже спрощеним розумінням РАМБАМа. Давайте розберемо його позицію.
РАМБАМ говорить про душу просто як про життєву силу. Він говорить, що життя — слуга матеріального. Наприклад, собака має життєву (вітальну) душу («нефеш», як ми її називаємо), і коли собака помирає, його нефеш теж вмирає, тому що душа собаки тут, щоб служити тілу собаки. Якщо немає собаки, немає і його душі.
У риби є нефеш. Коли риба вмирає, нефеш вмирає разом із нею, тому що душа риби забезпечує життєдіяльність риби.
Людина також має душу, яку РАМБАМ називає нешама і яка для людини є тим самим, що нефеш для собаки. Коли помирає людина, помирає і її нефеш.
Але чому? Тому що єдина причина існування душі полягає в тому, що існує тіло, і коли тіло перестає існувати, душа теж зникає.
Але потім РАМБАМ каже, що людина має іншу душу, яку він називає нефеш або руах, і ця душа є ангелоподібною істотою. РАМБАМ описує її як сутність, наділену інтелектом.
Ця душа існувала ще до того, як Всевишній створив тіла, і вона існуватиме після того, як тіла зникнуть. Ця душа є тим, що становить справжню перевагу людини над твариною.
Іншими словами, людина має додаткове джерело життя, яке виникло не завдяки тілу, і тому не відходить і не зникає, коли тіла більше немає. Він також називає це формою («цура»), на відміну від матерії («хомер»).
РАМБАМ розвиває цю думку, говорячи про те, що Б-г створив цю додаткову душу таким чином, щоб у нас був над формою якийсь контроль — ми можемо заробити собі життя в Майбутньому Світі, духовне вічне життя, але ми також можемо, не дай Б-г, через свої провини наслати на себе відсікання душі і смерть від руки Небес, а також інші покарання; це означає, що людина своїми провинами може насправді вбити свою душу (нешама).
Та сама душа, про яку ми встановили, що вона існувала до появи матеріальності і виживе після припинення матеріальності, може бути осквернена через наш поганий життєвий вибір, і вона може стати безсмертною через хороший вибір, який ми робимо.
РАМБАМ чітко розподіляє світ. Але не на євреїв і неєвреїв, а скоріше на людей і тварин. Всі люди мають людську душу за образом і подобою Б-га (згідно РАМБАМа бути людиною означає бути виключно інтелектуальною істотою).
З іншого боку, вчення хасидизму і каббали стверджує, що єврей істотно відрізняється від неєврея — у нього є Б-жественна душа («нефеш Елокіт»), а у неєвреїв її немає.
Треба розуміти, що тут немає протиріччя. Само собою зрозуміло, що РАМБАМ визнає обраність народу Ізраїлю. Він просто не розглядає, чи це впливає на їхню духовну структуру. Погляд РАМБАМа не заперечує цю ідею, він просто не робить відмінностей між євреєм і неєвреєм, а два види душ, про які говорять каббала і хасидське вчення, обидві є людськими душами.
Я не знаю, як саме РАМБАМ інтерпретував би цю концепцію. У мене є деякі теорії та ідеї, але я не бачив нічого написаного конкретно про це.
Як каббала та хасидське вчення пояснюють різницю між євреєм та неєвреєм?
Щоб пояснити це, ми повинні описати поняття Б-жественної душі. Якщо коротко, то це душа, яка є частиною Б-га, і, отже, перш за все вона є частиною Всевишнього, а потім уже сама собою. Ця душа повністю і від початку анульована перед Всевишнім: це означає, що вона ніколи не може бути заскверненою. Вона може бути відправлена у вигнання, але єврейська іскра, центральна складова іудаїзму, завжди існуватиме і ніколи не може бути «вигнаною». Можливе лише її перебування в стані сну. В єврея є душа такого виду, а в неєврея немає.
Який же тип душ у неєвреїв, згідно з хасидським вченням?
Вони мають розумну душу («нефеш а-сихліт»). Ця розумна душа не анулюється перед Всевишнім, але, будучи суто інтелектуальною, вона не має упередженості і в результаті здатна розуміти речі абсолютно об'єктивно та ясно.
Якщо неєврей тренує свою розумну душу, тобто намагається зрозуміти мету свого існування і свою роль у творінні, як слуга свого Творця, і він робить те, що повинен (звичайно, основою цього є виконання 7 заповідей нащадків Ноя, даних всьому людству), то він возносить себе.
Тобто, незважаючи на те, що душа неєврея походить від трьох абсолютно нечистих оболонок, які, як правило, виходять за рамки процесу підняття Б-жественних іскор та їх неможливо очистити, у вченні хасидизму говориться, що навіть ці зовсім нечисті оболонки мають у собі іскру Б-жественності. Можна використовувати поняття із законодавства — спочатку кошерний шматок м'яса може стати некошерним за певних обставин. У цьому випадку іскра Б-жественності (яка дозволяє йому продовжувати своє існування) потьмяніла такою мірою, що жодне з джерел світла більше не є очевидним для нас і нашого процесу підняття іскор святості.
Люди, які знають та дотримуються 7 заповідей нащадків Ноя, належать до області святості. Вони черпають свою життєву силу з нейтральної оболонки, яка виконує функцію захисту для святості (ця оболонка є подобою шкірки навколо плоду).
Не можна сказати, що неєврей має можливість трансформувати свою душу з оболонок у Б-жественну душу, але він, безперечно, має можливість спокутувати свою душу і стати праведником народів світу, які мають частку в Майбутньому світі.
Через те, що ця ідея є новою і потенційно суперечливою, я вважаю своїм обов'язком вказати її джерело. Цей лист Ребе ШЛІТА Короля Мошіаха, надрукований у «Лікутей Біюрим» (р. Корфа) на книгу «Танія» наприкінці першого розділу, а також «Ігрот Кодеш» том 1, лист №14. Источник: Есть ли у неевреев душа? Какая она?
