Всевишній вирішив навести на світ Потоп, якщо люди не припинять свої лиходійства. Для цього він дав їм сто двадцять років, щоб люди могли осмислити свою поведінку, залишити погані справи та покаятися.
Адам у 130 років породив Шета, Шет у 105 років породив Еноша, Енош у 90 років породив Кенана, Кенан у 70 років породив Маалалеля, Маалалель у 65 років породив Йереда, Йеред у 162 років породив Ханоха, Ханох у 187 років породив Лемеха і Лемех у 182 років породив Нoaxа.
Ім'я Ноаха походить від слова «полегшити». Мається на увазі, що він повинен був полегшити життя людей. До Ноаха в них не було знарядь для обробки землі, а він виготовив їх. Через прокляття, якому було віддано першу людину, земля виробляла шипи та ріпей, коли її засівали пшеницею, а в дні Ноаха заспокоїлася.
Хронологічна таблиця, складена на основі цих даних, показує, що Ноах був першою людиною, яка народилася після смерті Адама. Його народження стає зорею нової ери людства. Коли Ноаху було 500 років, він породив Шема, Хама та Єфета.
Під час Ноаха розпочався процес злиття двох цивілізацій. Нащадки Каїна, незважаючи на розвиток мистецтв та технічний прогрес, зайшли в безвихідь через відсутність моральної основи. Нащадки Шета, що виховувались в дусі любові до Всевишнього, почали брати в дружини дочок з роду Каїна і опинилися під впливом ідеології та способу життя тієї цивілізації, яка ґрунтується лише на фізичних можливостях та розумових здібностях людини. Все людство почало забувати про Всевишнього і культивувати те погане, що таїть у собі природа людини. Це було першим попередженням про те, до якої трагедії призводить шлюб з ідолопоклонниками.
Всевишній вирішив навести на світ Потоп, якщо люди не припинять своїх злочинів. Для цього він дав їм сто двадцять років, щоб люди могли осмислити свою поведінку, залишити погані справи та покаятися. Хоча були свідки загибелі покоління Еноша, коли океан піднявся і затопив третину світу, покоління Потопу не змирилося, не захотіло винести урок з цього.
Ще до того, як нащадки Шета стали брати за дружину дочок з роду Каїна, у світі існували гіганти. Їхня незвичайна фізична сила зробила їх відомими, оточуючі ставилися до них як до героїв. Однак популярність і слава, що ґрунтуються лише на фізичній силі, ніколи не бувають довговічними. Їхня доля — зникнути з лиця землі і бути забутими. Людина, нація чи покоління, які не відповідають високому задуму Творця, неспроможні довго існувати. А людський рід візьме свій початок від Ноаха.
Люди не приховували своїх гріхів і все робили відкрито. Навіть худоба, звір та птах спарювалися з іншими видами. Це призвело до появи потворних гібридів, які заповнили всю землю. Усюди, де знаходиш розпусту та ідолопоклонство, на світ обрушується згуба і без розбору винищує добрих і поганих. Але вирок їм був остаточно винесений не за що інше, як за грабіж.
Hoax названий у Торі праведною людиною — незважаючи на несправедливість і неприкрите лиходійство, що тріумфували в усьому світі в той час, йому вдалося залишитися чистим і незіпсованим цим загальним для всіх його сучасників процесом моральної деградації. Але з іншого боку, він належав до покоління, в якому праведником називалася людина, яка зберігала лише елементарну порядність; якби жив Ноах за часів Авраама, він не вважався б за праведну людину взагалі.
Будівництво ковчега зайняло в Ноаха 120 років. Всевишній не прискорив його роботу чудовим чином — ковчег не був завершений за більш короткий термін, щоб дати можливість людям покаятись у гріхах і виправити свою поведінку. Сучасники Ноаха з цікавістю спостерігали за його роботою. Коли його питали, чим він зайнятий, Ноах пояснював, що Всевишній виніс вирок про знищення людства, і якщо люди не схаменуться, через 120 років вони будуть знищені. Але ніхто не вірив йому, всі сміялися, не надаючи його словам жодного значення.
Розмір ковчега був: триста ліктів — довжина ковчега, п'ятдесят ліктів — його ширина, і тридцять ліктів — його висота (лікоть — близько 60 см). Сучасники Ноаха казали: «Щойно побачимо, що він входить у ковчег, розіб'ємо ковчег, а його вб'ємо». Всевишній захистив Ноаха, щоб ковчег не розбили: оточив його ведмедями та левами, і вони вбивали тих, котрі задумували зло.
У шістсотому році життя Ноаха, сімнадцятого числа другого місяця, розкрилися всі джерела безодні великої, і відкрилися прорізи небесні. Ковчег був занурений у воду на одинадцять ліктів, подібно до завантаженого судна, частина якого знаходиться у воді. Води піднялися на 9 метрів вище за найвищу гору і все людство загинуло, за винятком тих, хто перебував у ковчезі. Але риби, які в морі, не загинули.
Після сорока днів безперервного дощу води досягли найвищого рівня, де залишалися сто десять днів. Після того, як минуло сто п'ятдесят днів, води почали відходити. І зачинилися джерела безодні та отвори небесні, і припинився дощ із небес. Ковчег зупинився на горі Арарат. Тут Арарат використовують як назву місцевості. Септуагінта перекладає назву Арарат як «Вірменія». У пам'ятках ассирійського клинопису Вірменія згадується як Урарту. Висота гори Арарат — близько 5000 метрів над рівнем моря.
Через сорок днів Hoax відчинив вікно ковчега і випустив ворона. Ноах вибрав саме ворона, який харчується падалью, вважаючи, що останки всього живого, який загинув під час Потопу, повинні покривати землю в багатьох місцях, і якщо ворон не повернеться, це буде означати, що земля значною мірою звільнилася від води і він зміг знайти їжу. Коли ворон повернувся, Ноах випустив голуба. Швидше за все, Ноах випустив голуба вранці, і той, мабуть, пролетів велику відстань, бо повернувся лише ввечері. Ноах зрозумів, що значна частина поверхні землі досі вкрита водою.
Коли мешканці ковчега вийшли на сушу, Ноах побудував жертовник, оскільки він відчував внутрішню потребу висловити подяку Всевишньому.
На відміну від першої людини, Адама, нащадкам Ноаха було надано дозвіл вживати м'ясо. У Торі кров часто постає як символ життєвих сил. Насправді кров доставляє всім органам тіла все найнеобхідніше. Якщо організм втрачає кров, життєві сили швидко зменшуються, доки не переривається саме життя. Будь-яка складна форма життя має елемент святості, оскільки життєві сили даються безпосередньо Всевишнім. Тому, хоча дозвіл їсти м'ясо тварин був даний, з'явилося додаткове суворе обмеження: перш ніж людина візьме якусь частину м'яса тварини для вживання в їжу, життя має повністю залишити тварину.
Людина не має права користуватись тією силою, в якій криється таємниця життя, для задоволення своїх матеріальних потреб, їй заборонено їсти шматок, відрізаний від живого. У цій забороні є дві сторони: заборона користуватися життєвою силою та заборона варварського поводження з твариною. Згодом на єврейський народ були накладені додаткові обмеження, проте їх зміст такий самий: закон забою худоби («шхіта») є способом миттєвого і безболісного умертвіння тварини, заборона вживання в їжу будь-якої крові, що виділилася з м'яса, є продовженням і розвитком заборони вживати в їжу шматок живого.
Всевишній наказав також нащадкам Ноаха розмножуватися. Цей наказ висловлює принципове бажання Всевишнього наповнити землю людьми і ще раз підкреслює, наскільки вбивство огидно Всевишньому. Талмуд засуджує людину, яка навмисно не одружується, щоб не народити дітей, і прирівнює її до того, хто проливає кров. Таке порівняння вбивства і небажання виконати наказ Всевишнього «плодіться і розмножуйтеся» випливає з виразу («плодіться і розмножуйтеся»), який в даному місці тексту сприймається як протиставлення вбивству.
Мудреці пояснюють, що цей уривок тексту Тори, що містить закони, дані Всевишнім Ноаху після Потопу, фактично складається з семи заповідей, які називають «заповідями синів Ноаха»:
1. обов'язок повсюдно встановити справедливі суди;
2. заборона прояву неповаги до імені Всевишнього;
3. заборона ідолопоклонства;
4. заборона вбивства;
5. заборона кровозмішування;
6. заборона крадіжки та пограбування;
7. заборона вживати шматок від живого.
Вчені могли б назвати ці закони Кодексом природної релігії, оскільки вони є необхідним мінімумом для підтримки існування суспільства. У єврейському законі це зібрання з семи заповідей застосовується лише до неєвреїв. Якщо неєврей виявляє бажання жити серед єврейського народу на землі Ізраїлю, він повинен прийняти на себе виконання цих семи заповідей, інакше йому не дозволять оселитися в межах Святої Землі.
Після Потопу вперше з'явилася веселка. Коментатори розходяться у думках щодо природи цього знака.
РАМБАН вважає, що веселка з цього моменту стала знаком, котрий свідчить про те, що між Творцем і людьми було укладено союз.
Однак МАЛЬБІМ вважає, що існують дві умови появи веселки: проникнення сонячних променів у нещільну хмару, заломлення та дифракція їх або коли хмари не закривають все небо. Безпосередньо перед Потопом і під час нього ці умови були відсутні, оскільки щільні та густі хмари закривали все небо. Тепер сам факт появи веселки свідчить про те, що не зібралося кількості води, достатньої для затоплення землі.
Загалом Ноах прожив дев'ятсот п'ятдесят років. Источник: История жизни Ноаха
