СБП. Дни Мошиаха! 11 Ияра 5784 г., первый день недели Бэар | 2024-05-19 06:55

Про походження веселки

Для Бней Ноах веселка стала символом ще й тому, що вона завжди нагадує нам про те, як важливо для існування цього світу, щоб людство виконувало покладені на нього з часів Адама сім заповідей.

Переклад: Владислава Худотепла 28.05.2023 511 мин.

Тепер, коли нам відомо, що всі люди, які з'явилися на світ від нащадків Адама — Каїна і Евеля — зобов'язані були дотримуватися шести заповідей (ще одна, сьома, була дана Ноаху пізніше), ми можемо відповісти на питання про те, чому стався потоп, внаслідок якого було знищено все людство і навіть тваринний світ.

Всесвітній потоп стався внаслідок того, що людство почало послідовно порушувати кожну з шести заповідей, причому робило воно це свідомо, якщо навіть не сказати більше — спеціально.

Мідраш каже нам, що життя до потопу було прекрасним, навіть занадто прекрасним, і складалося з суцільних насолод. Жінки народжували на третій день, людству невідомі були хвороби та слабкості, у світі панував постійно м'який сезон погоди, який ми сьогодні називаємо весною. Всевишній був добрий до людей, і саме через Його благодіяння вони і відкинули Його авторитет, сказавши так: «Навіщо Він нам потрібен? Ми всі можемо самі. Нам не потрібна Його допомога навіть для того, щоб видобути воду, нам навіть дощ від Нього не потрібний. Води у нас удосталь із струмків і колодязів!»

Тоді Всевишній відповів: «При великодушності, яку Я виявляю до вас, ви смієте повставати проти Мене? Якщо ви заговорили про дощ, Я покараю вас саме дощем». І тому сказано (Брейшит 6:6): «Ось Я наведу потоп, воду на землю».

Однак давайте розберемося, як саме ті покоління порушували кожну з шести заповідей?

1. Заповідь про призначення суддів. У всіх покоління до наших днів першопричиною морального розкладання стає суд. Поблажливі закони та «ліберальні судді» несуть відповідальність за загибель країни. У передпотопні часи судді призначалися, але самі вони потопали в розпусті, поклонялися ідолам, проливали кров, крали, проклинали свого Творця, але найголовніше — судили несправедливо, беручи хабарі та виносячи свої рішення на підставі власних уподобань.

2. Заборона осквернення імені Всевишнього. Коли Ноах уже будував ковчег, люди, що проходили повз нього, питали: «Навіщо ти займаєшся цією небаченою досі спорудою?». Він відповів їм: «Ця заповідь Володаря Всесвіту, бо Він збирається обрушити світ потоп». Відповіддю йому були прокляття.

3. Заборона ідолопоклонства. Люди того покоління говорили Всевишньому (Йов 21, 14-15): «Іди від нас, не бажаємо знати твої шляхи. Хто такий Всемогутній, що нам слід служити Йому? Навіщо нам йому молитись?». Свою незалежність від Всевишнього люди зміцнили, набувши спеціальних знань у чаклунстві та чорній магії. Майже без винятків все людство тієї епохи служило ідолам.

4. Заборона кровопролиття. Люди тих поколінь убивали без найменших сумнівів чи затримки. Їх схильність до кровопролиття була схожа на ту, що пізніше виявиться в нечестивому місті Сдом.

5. Заборона перелюбу. Метою життя тих поколінь було задоволення своїх найнижчих інстинктів. Вони намагалися мати якнайменше дітей. Цим пояснюються поширені на той час звірячі жорстокості. Так, наприклад, чоловік брав собі одразу двох дівчат: одну — для дітонародження, іншу — для задоволень. Між чоловіками було в порядку речей обмінюватись дружинами. Влаштовувалися шлюбні договори між людьми та тваринами. Навіть тварини наслідували людську розбещеність: собака злягався з вовком, а півень — з качкою.

6. Заборона крадіжки. Коли Всевишній сказав (Брейшит 6:13): «Всякій плоті прийшов кінець передо Мною». Коментар каже, що це сказано про гріх злодійства, в якому покоління тієї епохи процвітало найсильніше. Якщо, наприклад, людина з'являлася на ринку з повним кошиком гороху, то його оточував цілий натовп, який накидався на горох. З хитрим розрахунком кожен із натовпу брав жменю гороху, вартістю менше за найдрібнішу монету. Кошик моментально ставав порожнім, однак постраждалий не міг подати справу до суду, оскільки кожен із обвинувачених міг заявити, що кількість вкраденого їм так мізерна, що за законом він не підлягає покаранню. У звичаях покоління було пересувати межові знаки сусідів, щоб розширити свої володіння. Вони також часто крали один в одного овець. Якщо хтось бачив, що бик чи осел належить безпорадному сироті чи вдові, він відбирав його. Побоюючись, що одяг стягнуть у них прямо з тіла, люди вважали безпечнішим гуляти голяка.

І все ж таки чому саме гріх крадіжки, а не всі інші разом узяті, послужив завершальним поштовхом для винесення вироку про їхню винуватість? Відповідь полягає в тому, що саме крадійство, як ніякий інший гріх, підриває основу будь-якої цивілізації. Здоровий глузд стверджує, що власність іншої людини не можна красти. Щоразу, коли Бог вершить суд над людиною, винною в різних злочинах, найважчим звинуваченням виступає крадіжка.

Коли після виходу Ноаха з ковчега Бог дав йому настанову плодитися і розмножуватися, Ноах не поспішав виконувати цю заповідь, оскільки боявся, що Всевишній, незважаючи на свою обіцянку, може в майбутньому знову знищити весь світ. Тоді Бог дав клятву не влаштовувати більше потоп та явив Ноаху знамення у вигляді веселки в небі. Раніше такого ніколи не було. Всевишній оголосив: «Ось ознака завіту! Щоразу, коли світ знову буде грішний настільки, що заслуговуватиме на покарання і повне винищення потопом, Я явлю в небі веселку і згадаю про свою обіцянку ніколи більше не знищувати світ потопом».

Чому символом миру між Всевишнім та людством була обрана саме веселка? І чому вона стала символом для тих, хто бере на себе сім заповідей?

З тих пір час від часу веселка з'являється на небі, щоб знову запевнити нас у тому, що, незважаючи на наші гріхи, Бог не стане нас знищувати. До того ж, веселка також служить нагадуванням, що якби не завіт Всевишнього, то ми понесли б таке ж покарання, що й покоління Ноаха.

Для Бней Ноах веселка стала символом ще й тому, що вона завжди нагадує нам про те, як важливо для існування цього світу, щоб людство виконувало покладені на нього з часів Адама сім заповідей.

Мудреці кажуть, що не варто, однак, пильно вдивлятися в веселку, бо в ній є Присутність Всевишнього. Коли вона повисає між хмар, треба кинути на неї швидкий погляд і прочитати благословення: «Благословенний Ти, Г-споди, Б-г наш, Володар Всесвіту, Який пам’ятає союз і вірний Своєму союзу і Виконуючий Свої обіцянки», тим самим нагадавши собі, що Всевишній, незважаючи на наші гріхи, обіцяв не винищувати людство. Таке нагадування має послужити тому, щоб пробудити в людях думки про самовиправлення. Источник: О происхождении радуги

Комментарии: 0 Поддержите сайт
Читайте еще:
Ошибка в тексте? Выделите ее и
нажмите Ctrl + Enter